| |
Дитино, синку, не хвилюйся,
Ти вже назавжди вдома,
Дивись, прийшли тебе зустріти
Близькі і незнайомі...
Дівчата всі до тебе вбрались,
Як то ти наречений,
"Ой, мамо, глянь" - казав малим-
"Яке високе небо!"
Знов і знов питала мати:
З домовини чом не хочеш встати?
Знову й знов питала сина:
Нащо рано ліг у домовину?
Тебе, коханий, так чекала,
А мама кажуть вже - "невістка",
Ти ж запевняв - "Все буде добре",
Все жартував - "Не бійся".
Казав: "На нашому подвір'ї
Засієм все у квіти",
Ти хотів сина, а я доньку,
Батькам онуків народити...
Чому ж ти очі не відкриєш?
Чому мене не поцілуєш?
Дивись! - Це ж я, твоя кохана!
Дивись! - Вона йому казала...
До сина розмовляла мама,
В останнє обняла його кохана,
Тиснуло серце друзям-побратимам,
Гіркої з батьком випили за сина...
В останнє обняла його кохана,
Гіркої з батьком випили за сина... Поділитись сторінкою: 
| |
