Коли ти знеможений

Коли ти знеможений впадеш в безсилля,
Ослабнеш в нерівній, тяжкій боротьбі
І краплю по краплі із чаші страждання
Пить будеш з докором недолі своїй,
Душею не падай, вперед іди знов:
Є віра, надія, любов!

Коли твоє серце заниє порою,
І прийдуть сумні та безрадісні дні,
Душа не почує ні слова спокою,
Ніхто їй не скаже: Іди, відпочинь!
Згадай, що зігріє і душу, і кров,
Це віра, надія, любов!

Коли тебе стріне в житті якась втрата,
Не плач безутішно, в тугу не впадай;
Знай, доля така є від Бога, мій брате:
Призначення це неземного суда!
Тоді твою душу потішить лиш знов,
Це віра, надія, любов!

Забракне терпіння, ослабнуть всі сили,
І буде тонуть у сумнівах душа,
Одну бережи в серці ціль до могили,
Бо й в тяжких стражданнях нам любе життя.
Найбільше нам щастя у тому лежить:
Надіятись, вірить, любить!

Поділитись сторінкою: