Осіння елегія

Вже осіннє сонце
До зеніту йти втомилось,
Вже земля рясною
Позолотою укрилась,
Павутиння біле все обплело,
Все з'єднало,
Шелестить печально
Під ногами лист опалий...

Запалила осінь клени,
Донедавна ще зелені,
Засмутила синь студену
Тужним криком журавлів...

Вже важкі тумани
Покотились, задиміли,
Вже осіннє небо
Все частіше задощило,
І любов, здається,
Відлітає, догорає...
Та лише три слова
Мені скажеш - і заграє

Знову сонце, як отою
Миттю щастя золотою,
Знов засяє, як порою
Тих весняних наших днів!

Поділитись сторінкою: