Не йди від мене, мила

Тебе зустрів я на стежині
У надвечір'ї  серед трав,
В очах привітних темно синіх
Самотню ніжність прочитав.
Слова прості і несуттєві
Для нас звучали мов пісні,
За нас раділи зорі в небі,
І ти всміхнулася мені.

Приспів:
А ти не йди, не від мене, мила!
Тобі одній вінок сплету із зір ясних,
З нічних вітрів зроблю для тебе крила
І розстелю рушник із квітів польових.

Сріблясті роси мерехтіли,
Коханням повнили серця
І наша ніч не захотіла,
Щоби забула зустріч ця.
Удвох ідем під зорепадом,
Себе питаю знов і знов -
Невже свою єдину Ладу
Сьогодні в світі я знайшов?!

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: