Ой візьму відерце
Чистої води
Та й обмию серце
Від горя-біди.

На луги, на луки         |
Воду розіллю             |
Та й позбудусь тої муки, | (2)
Що тебе люблю.           |

А вже по водиці
Висихає слід,
Та вже з-між травиці
Виростає цвіт...

Жовтий цвіт розлуки,   |
Рути жовтий цвіт...    |
Піду, щоб тебе забути, | (2)
У далекий світ.        |

Бодай з тої рути
Цвіт не зацвітав,
Щоб ніхто розлуки
На світі не знав.

Болить моє серце,      |
Гірко сльози ллю...    |
Кого полюбила вперше,- | (2)
Та й не розлюблю.      |