Птаха на ймення Nachtigall

       Em                      G 
Мандрував хтось краями та зіткнувсь із стіною,* 
         D                    Am 
Та й пробив головов так, що бризнула кров 
        Em           ...
В синє небо зірками.
Славно, їй-богу, ті зірки запалали, 
І тоді мені батько сказали, 
Щоб я вже збирався в дорогу.

Славна дорога пролягала лугами.
Я йшов і шукав хто був смерть,
А тепер кого братом назвали.
А він тихо стояв за моїми плечима. 
Він спокійно стояв і дивився на мене 
Скляними очима.

G       A            Hm     D 
А за горою в гаю виднілася рідна стріха, 
   G      D          A       Hm  ...
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками, 
Та в серці моєму лунко співав Nachtigall!**

Дай мені руку; кличе славна дорога.
Ми підемо по ній у навколишній світ
Під проводом Бога.
Та той брат лиш стояв на суцвітті калини,
Його пальці судомно стискали
Тіло моєї дитини.

А за горою в гаю виднілася рідна стріха. 
Стріха ховала тихо ґверову сталь.
Я ж на прохання мами ішов з чистими руками, 
Та серце моє ущент розривав Nachtigall!