| |
Їхав козак степом по-під хутірцем,
Зустрів дівчиноньку – вербове гільце.
Дівчинонько люба, гарна, як весна,
Дай же мені руку, стань мені жона!
Не піду, козаче, навіть і не клич,
Бо твій батько - вітер, мати - темна ніч,
Рідний брат це коник, що іде услід,
А сестриця бурка - от і весь твій рід!
Приспів:
Вибиває в полі вітер гопака,
Ой, не легка доля, доля козака!
Вибиває в полі вітер гопака,
Ой, не легка доля, доля козака!
Не піду, козаче, ти і не проси,
Щоб не змарнувати ніжної краси,
Бо життя з тобою згіркне, як полин,
Адже твоя хата - у степу курій!
Приспів.
В козака багатство - люлька та кесет,
А ще - гостра шабля та отой узел,
Милий мій козаче – весняний розмай |
Зичу тобі щастя - з Богом прощавай! | (2)
Приспів.
Вибиває в полі вітер гопака,
Хай буде щаслива доля козака!
Вибиває в полі вітер гопака,
Хай буде щаслива доля козака!
| |
