Ой крикнули сірі гуси

Ой крикнули сірі гуси
В яру на ставу;
Стала слава на все село
Про тую вдову.

Не так слава, не так слава,
Як той поговір,
Що заїздив козак з Січі
До вдови удвір.

Вечеряли у світлиці,
Мед-вино пили 
І в кімнаті на кроваті
Спочити лягли.

Не минула слава тая,
Не марно пройшла:
Удовиця у м'ясниці
Сина привела.

Вигодувала малого,
В школу оддала,
А із школи його взявши,
Коня купила.

Сіделечко шовком шила,
Жупан дорогий;
На коника посадила - 
Гляньте, вороги! 

Взяла коня за поводи,
Селом провела
Та й привела до обозу -
У Січ оддала!