| |
Вперше одружився по зальоту,
Був ще молодий я та дурний,
Цілував тебе я без турботи,
Звабив мене бюст великий твій.
Ой, дружина перша, ти мене пробач
За надії марні, за дівочий плач!..
Бо нудотним став вуст медових сік,
Тож від тебе я тишком-нишком втік!
Другий шлюб мій був задля прописки,
Ти мій ідеал - тобі казав.
Був свідомий, що вчиняю низько,
Добре, хоч квартиру не віджав.
Ой, дружина друга, зла ти не тримай,
Що не довгим був наш сімейний рай.
Маю я прописочку тепер міську,
Тож пробач натуру ти мою слизьку.
Втретє одружився задля грошей,
Батько твій - суддя - брав хабарі.
Догождав йому задля розкошей,
Він під дупу ж копня дав мені.
Ой, дружина третя ти моя,
На біду свою зустрів тебе я,
Стало враз багатство примарою
І себе відчув я нездарою...
На четвертій мене оженили,
Був тоді бухий я в драбадан.
Тож від неї я чкурнув щосили,
Ледве вийшов весь хмільний дурман.
Ой, моя дружина четверта, ти
Йди собі від мене під три чорти!
Винна самогоночка сивая,
З нею ти здавалась красивою.
Зараз я одружуюсь з тобою,
Наречена люба ти моя!
Та одна лиш думка непокоїть:
Чим тебе, скажи, привабив я?
Ти - моя дружина п'ята,
По любові заміж взята,
Я навіки твій, ну, а ти моя,
Іншої вже не бажаю я! Ні! Поділитись сторінкою: 
| |
