| |
День згаса за обрієм, ліг туман долиною,
І зоря в небі скоро спалахне.
Жду тебе, мій голубе, в лузі під калиною,
Пригорни до серця мене.
Я люблю, страждаючи, від душі кохаючи,
Пригорни до серця мене. |(2)
Не тривож, дівчинонько, серця полум'яного
І не гай марно молоді літа.
До зорі ранкової не чекай коханого,
Бо вже іншу він пригорта.
Не люби, страждаючи, не чекай коханого,
Бо вже іншу він пригорта. |(2)
Як себе від розпачу і журби розраяти,
Ой до сліз щастя і кохання жаль.
Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти
Про мою дівочу печаль.
Не шуми, червоная, людям не розказуй ти
Про мою дівочу печаль. |(2)
Жаль в душі розвіється, серце ще радітиме,
Розцвіте щастя, як весна в саду.
Не шуми, калинонько, наді мною вітами,
Я кохання вірне знайду.
Не шуми, червоная, не печалься вітами,
Я кохання вірне знайду. |(2) | |
