| |
Здавалося, що вже ніколи нічого не змінить,
Що ті що двоє будуть - двоє будуть завжди разом,
Що розлучити нас з тобою ніхто не посміє,
Ніхто ніколи не повірить у такий от облом...
Але, напевно, на горі хтось пише мелодрами
І ти раптово відправила наш літак у піке,
Порвалася струна, що з'єднувала пару роками
І ти руками зацарапала місце слабке...
З'їдає меланхолія, і алкоголь не гребе, і ще що...
Приспів:
Я не хочу тебе!.. Не хочу тебе!.. Хочу тебе!..
Я не хочу тебе!.. Не хочу тебе!.. Хочу тебе!..
Я не хочу тебе!.. Не хочу тебе!.. Хочу тебе!..
Я не хочу тебе!.. Не хочу!.. Дуже хочу тебе!..
Я дуже хочу тебе!..
Наші взаємини не були чимось дуже зразковим,
І я ніколи не казав що я офігенний чоловік,
Але й ніколи не стискали наші руки окови,
Тому причини не було дуже ходити на бік...
Але скажи тоді, чому то було так відпускати
На самотік і не боротись за любов до кінця?..
У голові моїй питань лишилось дуже багато,
Але й в багнюку я не дам впустити свого лиця!
З'їдає меланхолія, і корвалол не гребе, і ще що...
Приспів.
Чомусь так хочу тебе!.. Чомусь так хочу тебе!..
Я дуже хочу тебе!.. Поділитись сторінкою: 
| |
