О, розп'ята любове свята

Його вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камінь у Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров'ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов'ю,
І йшов прощенням стати за гріхи.

Приспів:
О, розп'ята Любове свята,
О, невинна й безгрішная жертво,
Тебе убивали і катували,
В лице плювали Тобі.
Серце стискалось,
Тіло здригалось від болю й муки...

Покірно шлях протоптаний стелився,
Аж до Голгофи – сповнений людей...
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і на дітей.
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла Мати, й воїнство солдат...
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять.

Приспів.

І, як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить чи так пройти...
Ісус біля Голгофи всіх чекає –
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім'ї?
Наш Цар Царів любов Свою безмірну
Тобі дарує. Тож прийми її!

Приспів.

Поділитись сторінкою: