Амазонки

Що це дзвонить так струнко, так тонко
За гробами п'янких далечин?
Це з-над моря летять амазонки,
Це блищать їх кольчуги й мечі.
Співній силі ніхто не оперся,
Жаден муж, жаден муж не втече,
Як воїтельниця одноперса
Смагле випростає плече.

О, цей зір, він – отрута і чари!
Бережіться, палкі орачі, –
Захлесне вас той пломінь їх ярий,
Подолають уста. А вночі
Під проваллям бездонного неба
На пахучих килимах трави
За музикою темного степу
Полем бою поляжете ви.

Полем бою – любови і смерти,
Де звитяжці й звитяжені враз
Будуть келихом сповненим черпти
Недочерпаний битви час...

Поділитись сторінкою: