Ой, на горі сонечко

Ой, на горі сонечко,
Сонечко світить у віконечко.
Там сказала мати до своєї доні:        |
"Не журися, доничко".                  | (2)

– Ой, як мені не журить, не журить,
Літа мої марно йдут.
Сиджу та й думаю, бо щастя ни маю,     |
Літа мої молоді.                       | (2)

Вийшла мати на поріг, на поріг,
А у хату свати йдут.
До хати стрибнула, на вушко шепнула:   |
"Доню, свати мед несут".               | (2)

– Хай несуть, хай несуть,
Я го пити не буду.
Сватів не приймаю, молодця не знаю,    |
Я за нього не піду.                    | (2)

– А він, доню, хороший, хороший,
В нього хліба ще й гроший.
За ним добри буде, так говорят люди,   |
За ним, доню, тільки жить.             | (2)

– А ти, мамо, не гадай, не гадай,
Шо богаща хата – рай.
Богатство минеться, так мені здається, |
А на серці - туга й жаль.              | (2)

Поділитись сторінкою: