Мила красуне Чайківчанко

Там, де річка дзвенить водограю,
А трави купаються в срібній росі,
Там незрівнянна краса - у казковім раю,
І на квітучім березі цвітуть сади навесні.

Там щедра земля, гаї, ліси, увесь її рід,
Яблуневий садочок, батьківська хата,
Із глибокого коріння цвіте калиновий цвіт,
І цю чарівну красуню Чайківчанкою звати.

Місяць зорить у рожевім серпанку,
Виглядає Схід Сонечка край села,
Там живе вродлива дівчина Чайківчанка,
І золотавий промінь веде до Дністра.

Посміхнись мені, чарівна Галичанко,
Мила красуне, жадана мріє моя,
О, Чайківчанко, моя Чайківчанко,
Вийди у гай, як зійде вечірня зоря.

Сині очі наче волошки у житті,
Водоспадом опадають коси русяві,
На ній сяє вишиванка в золотій нитті,
Із уст лине пісня, слова ніжні, ласкаві.

Ти у серці запалила полум'я любові,
І я птахом у безсонні ночі до тебе злітаю,
До твоїх ніг встеляю троянди червоні,
І будую мости до серденька до твого раю.

Поділитись сторінкою: