Стоїть одиноко дівчатко

Стоїть одиноко дівчатко літ вісім,
Стоїть і ридає, і маму зове.
Тумани, тумани, а де ж моя мама?       |
Чому моя мама до мене не йде.          | (2)

Тумани гуляють, тумани сміються,
І зовсім не чують сиротки слова.
Ах, мамо, ах, мамо, вернись моя, мамо, |
Поглянь як ридає сирітка твоя.         | (2)

Я мала два роки, коли ти померла.
Тепер на могилу ношу я квітки.
Ніхто моя, мамо, мене не жаліє,        |
Ніхто не жаліє так ніжно, як ти.       | (2)

І роки проходять, минають страждання,
І горю дівчини приходить кінець.
Прийди моя, мамо, прийди моя мила,     |
Надінеш на доню весільний вінець.      | (2)

Прийшла на могилу з своїм нареченим,
Обняла могилу і стала ридать.
Порадь мені, мамо, як буду сама я      |
За столик весільний без тебе сидать.   | (2)

Могила стогнала, а мама ридала,
І в ній було чути сумнії слова:
"Не прийду я, доню, до тебе ніколи,    |
Вінець хай надіне свекруха твоя".      | (2)

Поділитись сторінкою: