Апачі

Я єдиний, хто лишився
З племені Апачі,
Нас вбивали, на весь світ
Кричали наші матері,
Уявляєш, окрім мене
Всі хотіли жити
І виживали, і вживляли
В вену безліч речовин...

Нас ловили і питали:
Ким ти хочеш бути?
І від того наше сонце
Стало падати з небес,
І від того наше сильне
І сміливе серце
Потонуло в темних водах
До покращення часів...

Не дивися їй в очі,
Вона перетворює людей на квіти,
Якщо ти захочеш - вона посміхнеться
І навчить тебе жити,
Не дивися їй в очі,
Вона перетворює людей на квіти.
Вона зима? Ні! Вона весна? Ні!
Вона літо? Таки весна!

Поділитись сторінкою: