Друзі дитинства

Як вода у стрімкому потоці,
Відшуміли юнацькі літа,
І вже осінь у скронях шепоче,
Нас на світлі стежки поверта.
Босоного збивали ми роси,
І ганяли у лузі м'яча.
Потім, трави поклавши в покоси,
Вперше палко кохали дівчат.

Приспів:
Де ж ви, друзі мої – односельці – |
Як птахи полетіли в світи...      |
Хай зове все частіше нас серце    |
По дорогах дитинства пройти.      | (2)

Зі шкільного порога в тривозі
У майбутнє нас кликав дзвінок...
І не раз на життєвій дорозі
Мамин нас виручав рушничок.

Приспів.

Пахнуть яблука з отчого саду...
То найвища спокуса в житті:
Знову друзів зібрати я радий,
Оспівати пороги святі.

Приспів. (2)

Поділитись сторінкою: