Зима на Хортиці

Коріння роду пророста в мені,
У таїну земля козацька кличе!
Біжу скоріш! Торкаюся обличчям
До рідних пагорбів... А юний сніг

Курличе під ногами дзвінко-дзвінко!
І сонця цвіт на береги Дніпра
Вже облітає... Ні, ще не пора!
Благаю, світло, зачекай хвилинку!

Дай обійняти скелі золоті,
Де славні "чайки" пращурів стояли!
Помчить душа за сиві перевали
В розбурханий порогами потік!

Помчить душа, щоби зібрати рід
На світле віче, на святу розмову,
І дух дідів повірить серця слову,
І раєм стане вмить стражденний світ!

Поділитись сторінкою: