| |
Ой, піду я до кума Миколи,
Мого кума покусали бджоли.
Мого кума покусали бджоли,
Ой, піду я до кума Миколи.
Коли буду щось кумі казати,
Кума буду ніжно лікувати.
Та по всім канонам медицини,
Спиртом лікувати з середини.
Коли з кумом ми були маленькі,
Сонце в небі бігло потехеньку.
Сонце в небі бігло потехеньку,
Коли з кумом ми були маленькі.
Ой, піду я з кумом в дитсадочок,
Привезуть нам річковий пісочок.
Кум візьме граблі, а я - лопатку,
Та з пісочку побудуєм хатку.
Ой, піду я до кума Миколи,
А було ходили ми до школи.
Бігали, сміялися, тусили,
Чубами, як гривами, трусили.
Як дуби у лісі виростали,
Про любов на лавочці писали.
В військо йшли служили - не косили,
Нічого у долі не просили.
Коли будуть нам сто літ давати,
Будем з кумом по небу гуляти.
Запитаю великого Бога,
Де на небі до кума дорога.
Звісим ніжки сядем на хмаринці,
Затишній міжзоряній зупинці.
Поговорем, громом погуркочем,
Блискавкою посміємось в очі.
Дощиком окропим рідну землю,
Туманом покриєм білу хату.
Над полями політаєм птахом,
Та й підем собі чумацьким шляхом... Поділитись сторінкою: 
| |
