Любисток

Мати купала в любистку,
Зіллям встеляла колиску,
Щоб я людей любив,
Рід працьовитий любив.

Мати купала в любистку.
В любистку мати купала,
Щоб зла недоля пропала,
Щоб дівчину я любив,
З товаришем вірним дружив,
Щоб правдою в світі жив.

Купала в любистку мати,
Щоб любляче серце мати,
Щоб рідний свій край любить,
Неба ясну блакить,
Ниви, густі сади,
Гомін веселий води,
Море квіток весняне.

Мати купала мене.
Любистку зілля зелене,
Як щире кохання у мене
В серці повік не зів'яне,
Не висохне зілля кохане.
Мені його вік не забути
Біля Сули і Славути,
Чи у найдальшім краю.
Я завжди любов свою,
Як матері заповіт,
Несу у широкий світ.
Зілля того не забути.

Дякую, матінко-доле,
Не розлюблю ніколи
Неба ясну блакить,
Сонечку вічно світить...
Я для любимого краю
В серці любисток тримаю.

Мати купала в любистку,
Зіллям встеляла колиску...
Зілля пахуче, миле,
Виросло вже на могилі:
Свіжий любисток рясніє,
В'ється, барвінок синіє...
Купала в любистку мати,
В любистку їй вік спочивати...

Поділитись сторінкою: