| |
Вступ: Am F Dm E
Am Dm G C
Мені здавалося, як лілії зривав,
F Dm E
Що тих квіток у нас немало.
Dm G
Я їх коханій дарував,
C F
Я їх коханій дарував,
Dm E
Мене кохана цілувала.
Dm E Am
А білі квіти юнаки несли в човни,
Dm E F
А білі квіти рвали всю_ ди...
Dm G
І важко плакали вони,
C F
І важко плакали вони,
Dm E Am
І важко плакали, мов люди.
Dm G
І нас покинули вони,
C F
І нас покинули вони,
Dm E Am
Немов любов, що вже не буде.
Уже літа на білих конях пропливли,
По білих квітах геть промчали,
І квіти вже не зацвіли,
І квіти вже не зацвіли,
Де нас кохані зустрічали.
Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав,
Немов признався у коханні?
Якби ж я знав, коли зривав,
Якби ж я знав, коли зривав,
Що людям тих квіток не стане...
Якби ж я знав, коли зривав,
Якби ж я знав, коли зривав,
Що ті квітки для нас останні! | |
