Сніг

Що тобі до моєї печалі?..
Що тобі до моєї тривоги?..
Тихі човни ще стоять на причалі
І вода розбирає пороги...
Що тобі до моєї любові?..
Що тобі до цієї розлуки?..
Якщо на місячному серпові
З'являться знаки й лунають звуки...
Я тримався твоєї тиші,
Тримався за те, що було зі мною,
Але ніжність твоя така невтішна
І сніги летять над твоєю зимою,
І блукає світло твоїми руками,
І твої сновидіння такі примарні,
І, коли ти спиш, безнадійно зникають
Північні птахи в золотому тумані...

Приспів:
Але на всьому буде лежати сніг
І скільки б я не говорив "Прощай...",
Вертатись до тебе – все, що я справді міг,
Щоб залишатися довше, ніж зазвичай...

І коли ти торкаєшся снів устами,
І коли в твоїх снах проростає втіха,
Темна вода під важкими мостами
Спиняється невагома і тиха...
Тому, що тобі до останніх трамваїв?..
Що тобі до моїх освідчень?..
Це для нас із тобою так щемко триває
Цей нічний, безкінечний січень...
І хай це тепло зринає і вироста,
І як би ти не любила свій перший сніг,
Я завжди буду лишати твої міста,
Я завжди буду повертатися в них...

Приспів.

Ніж зазвичай... Ніж зазвичай...
Ніж зазвичай... Ніж зазвичай...

Поділитись сторінкою: