Вже більше літ двісті

Вже більше літ двісті як козак в неволі
Понад Дніпром ходить, викликає долю:
"Ой, вийди, вийди із води,
Визволь мене, серденько, із біди".

Не вийду, козаче, не вийду,соколю.
Хоч би м рада вийти, так сама в неволі.
Ой у неволі у ярмі.
Під московським караулом у тюрмі.

Мене нещасливу козацькую долю
Закуто в кайдани, замкнено в неволю.
Ой у неволю, в кайдани,
Нерозумний гетьмане Богдане.

Де ж ти ся поділа, козацькая слава.
Зарита в могили, поросла мурава.
Де ж твої коні вороні?
Чому твої козаченьки у ярмі?

Мої коні в плузі а козак за плугом.
Лиш вітер гуляє, ганяючись Лугом.
Ой ти козаче, покинь плуг.
Сідлай коня вороного тай йди в Луг.