| |
Впало за хмарами в ранішнє марево
Сяяло, сяяло, щезло,
Сипалось начебто світом небаченим,
З неба пробачення несло.
Сонячним маревом, місяць чарами
В бік проганяло даремно.
Місяць образився, срібними стразами
Падали сльози на землю.
Приспів:
Така, як я, така, як є, тверда і відкрита, |
Ти не моя, ти нічия, далека Аеліта. | (2)
Поміж орбітами снів оксамитових
Душі невидимі вільні.
Прямо із світла мовчить Аеліта,
П'є своє приторне зілля.
Зорі гукаються, в ніч розпускаються
І помирають під ранок.
В правому боці небесні емоції,
Зліва холодний світанок.
Приспів.
Аеліта... | (2)
Приспів.
Аеліта... | |
