Козацька доля

Що ж ти, мила, не стаєш?
Чом ховаєш очі?
Чи мене не впізнаєш?
Чи впізнать не хочеш?
Чи без тебе за сім літ
Щось мене змінило?
Чи забула, як колись
Ти мене любила.

Приспів:
Видно доля вже така -
Довела до краю.
Та чомусь у козака
Іншої немає.
Гой-я, моя мила,
Іншої немає.
Гой-я, моя мила,
Іншої немає.
Гой-я...

Не страшні для козака
Ні гроза, ні злива,
А страшна любов така,
Як і ти зрадлива.
Вже нема чого губить,
Вже нема, що красти,
Вже нема кого любить,
Вже не буде щастя.

Приспів.                          (2)

Гой-я, моя мила, іншої немає... | (4)
Гой-я...

Поділитись сторінкою: