| |
Повернись, верни мене до себе,
І рушник до ніг нам упаде,
Наше хмарне безнадійне небо
Розпогодить сонце молоде.
В небесах веселики озвались –
Вивіряють вірністю шляхи,
Вже туди, де ми колись кохались,
В гнізда повертаються птахи.
Повернись, верни мене в кохання,
Наче в нас прощання й не було,
І моє непевне сподівання
Підніми на впевнене крило.
Повернись, верни себе до себе,
Хмарне небо стане голубе,
Бо немає більшої потреби,
Як знайти нам заново себе.
Не наклич з ясного неба граду,
Розмінявши світлі почуття,
Від спокуси тільки крок до зради,
А любов одна на все життя.
Від спокуси тільки крок до зради,
А любов одна на все життя... | |
