Куп'янськ нескорений!

На квітучих кручах приоскільських білих
Збудував фортецю наш народ.
Козаки тут наші край свій мужньо боронили,
Захищали від ворожих орд.
Ось пройшли століття, роки прошуміли,
Понесла оскільська їх вода...
Знов на рідний Куп'янськ, місто серцю миле,
Поповзла скаженая орда.

Приспів:
Віточку калини скрізь вожу з собою,
Батьківської хати оберіг.
Якби мені крила - полетіла б знову
До рідної хати на поріг!
Як до тебе Куп'янськ лине душа втомлена,
Будеш із калиною чекать.
А вона, осипана краплями червоними,
Буде замість мене всіх вітать!

Стогне наше місто, хмари його вкрили,
Не птахи, а бомби тут летять.
Та Господь все бачить —
Він додасть нам віри й сили.
Ворогам наш Куп'янськ не здолать!
До рідного дому стелиться дорога —
Залікуєм рани ми твої,
Ми ж бо, куп'янчани, вірим в ПЕРЕМОГУ
І Героїв славимо своїх!

Приспів.

Поділитись сторінкою: