Балада про Херсон

Наче дивний був сон:
Я приїхав в Херсон,
Щоб почути Дніпра тихий стогін.
Та Херсон, мов село,
В нім затишно й тепло,
І веселий на вулицях гомін.

Кожен п'ятий - моряк,
Острівець, гідропарк,
Нафтогавань і площа портова.
Корабельний район,
А прикрасив Херсон
У каштанах проспект Ушакова.

Я там жив, не тужив,
До Дніпра приходив,
Кораблі й катери пропливали.
Дніпр так тяжко стогнав,
Мов біду відчував,
А над ним сумно чайки кричали...

І Херсон я любив,
Цінував, дорожив
І тебе там зустрів я, миленька.
Палко так покохав,
А Херсон мені став
Наче пристань у морі тихенька.

Але доля одна,
Почалася війна
Та кому, як не нам воювати?!!
І в житті поворот,
Я поїхав на фронт,
Ну, а ти - до рідні у Карпати.

Це вже справді не сон,
Під вогнем наш Херсон,
Наче рани чорніють руїни...
В небі крякіт ворон,
А колись був Херсон
Мов перлина в степах України...

Ах, розлука печаль,
Поміж нами вже даль,
І війна, що нам долі зламала...
Я тепер на війні,
Ти десь там в далині,
Але наша любов не пропала!..

Смерть, немов сатана,
Тут усюди вона,
У печалі тримає, полоні...
Та прийде та весна,
Відгуркоче війна,
Ми зустрінемось знову в Херсоні!

Поділитись сторінкою: