| |
Твої фото в сторіз, ти шукаєш полюс,
Прагнеш бути поміченою.
Залишаєш щирість, посмішки, повільність,
Контур губ твоїх збільшений.
Серце вмить іскрою, очі в очі грою,
Зближуєш дистанцію...
Забуваєш друзів в міру всіх ілюзій,
З ними граючи в партію.
Витрачають нерви подруги за спиною,
Кажуть мені: стерва, стерва, а він святий!
Приспів:
Підіймаєш градус, починаєш з кроків,
Ти міцна, як віскі, з мірою в сто років!
Розбавляю колой я твої бажання,
Лід по білій шкірі - стан твого кохання.
Розставляю плюси, залишаю сторіз,
Щоб не помилитись твій вивчаю етнос.
Заспокою нерви я усіх навколо,
Для загалу - стерва, така моя доля!
Така моя доля! Така моя доля!
Лазер гладить моє тіло на танцполі,
Лід знижує градус, знімаючи симптоми,
На грудях твій погляд збуджує реальність,
Бурхлива фантазія мою бентежить слабкість.
Знижуєш планку свого стоп крану,
Лікуєш своє его, відкриті рани.
Ховаєш свої думки, себе потішаючи,
Підвищуєш градус, біля мене тримаючись.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
