| |
Щоб співати колір чорний,
Дала – сь голос свій,
І, тобі їдній покорний,
Я співаю колір чорний,
Бо то колір мій!
Сумне моє життя було,
Як і колір той!..
Як згадаю то, що було,
То, що було й не минуло,-
Вмиюся сльозой!..
І тепер я сиротою –
То певная річ!
Нема серденьку покою,
Воно сумне, як порою
Осінняя ніч...
І чекає життя чорне
Сироту мене;
Бо як мила не пригорне,
Як гадаю, життя чорне,
Як смерть, не мине.
І при гробі не заплаче
Ніхто в чужині ,
Хіба чорний крук закряче,
Чорна хмаронька заплаче
Дощем по мені
Тяжко – тяжко, що на гробі
До судного дня
Не прийде ніхто в жалобі,
Не подумає на гробі,
Хіба ніч їдна. | |
