| |
Раптом стає лячно і ти бачиш попереду
Хтось перекриває тобі шлях,
Ти дуже міцно, притиснувши до грудей
Тримаєш Місяць на своїх руках.
І навіть не підозрюєш, що тут зараз
З тобою насправді може статися.
Але й ти не визнаєш, що тепер страх
Все ж таки тебе спіймав - ти пропав.
І хто б не проходив, не проходив повз,
Досі по твоїй шкірі не пройшов мороз.
Ніколи не оглядайся назад і не дивися вниз,
Щоб потім більше не проливати своїх сліз...
Вже дуже скоро, ти звернеш свою увагу
На дереві росте мох,
І будь готовий, що перед тобою може
Нізвідки з'явитися смог.
Ти просто намагаєшся, з усіх своїх сил
Йти до самого кінця.
Але чим ближче, ти підходиш, щоб краще
Розгледіти це все, тебе щось тягне.
І хто б не проходив, не проходив повз,
Ти будеш відчувати не спокій знов.
І у тебе просто пропаде твоя мова,
Тепер ти не можеш вимовити ані слова.
Один лиш звук і у тебе одразу щось
Закрадається в думках,
Декілька чиїхось рук, а потім немає
Нічого це є тільки твій страх.
Час відраховує хвилини, коли ти нарешті
Потрапиш у його пастку.
Але поки все, виходить зовсім не так,
Як він сам того хотів, ти застряг в болоті...
І хто б не проходив, не проходив повз,
Ти бачиш цю стіну, по якій стікає кров.
Що може бути гірше за таку ситуацію,
Коли ти попав під його Місяцеву дію. Поділитись сторінкою: 
| |
