Гляньте, браття, вгору

Гляньте, браття, вгору, в синій небозвід,
На шляхи небесні, на молочний слід!
Сонце, місяць, зорі, - хто їх засвітив?     |
Ту красу Всесильний Наш Господь створив.    | (2)

Гляньте, діти, в море, в тихий океан,
Що хвилює води, мов пшеничний лан.
Хто життям глибини водні заселив?           |
Твори ті Всесильний Наш Господь створив.    | (2)

Гляньте, любі діти, в повітряний світ:
Весело гуляє там пташиний рід.
Хто орлам, соколам крила дарував?           |
Ті дива ті Всесильний Наш Господь сотворив. | (2)

Гляньте кругом себе, на луги й поля:
Пишно вбрана в квіти наша вся земля.
Хто в ліси і гори звірів поселив?           |
Все це Всемогутній, наш Господь створив.    | (2)

Гляньте всі на себе, гляньте на братів!
Хто серденькам нашим битися звелів?
Хто спрагу науки й віри в нас вселив?       |
Все це, браття, Бог дав, Він це сотворив.   | 2

Хто світи тримає у своїх руках,
Так про сонце дбає, як і про комах,
Той ще більше дбає про дітей Своїх:         |
Добром наділяє Господь нас усіх.            | (2)

Поділитись сторінкою: