| |
Ти не давала мені часу ні секунди у день,
Я не займаюсь більш нічим і не складаю пісень,
І я працюю, як скажений, від зорі до зорі,
Коли додому я прихожу - в вікна світять ліхтарі.
Я прокидаюсь рано вранці, доки сонце зійде
Вмиваюсь, снідаю, вдягаюсь, не встигаю ніде.
За переповненим трамваєм я по рельсах біжу,
За дві секунди до дзвінка перетинаю межу,
І на роботі я не можу відпочити хоч мить,
Від тих комп'ютерів вже дупа і макітра болить,
І виявляється, скажу Вам, як на мене, дивна річ:
Єдиний час, що залишається, – то ніч!
Приспів:
"Ти залиш мені ніч", – знов кажу тобі я,
Відтепер і назавжди ніч буде тільки моя!
Але вночі я не завжди відпочиваю весь час,
Бо хвилі дивного кохання переповнюють нас,
У своє ліжко я лягаю, наче кидаюсь в бій,
Навіщо Єву спокусив непередбачливий змій?
Бо твоє тіло знов хвилює і запрошує знов,
Бо твоє тіло то бажання, твоє тіло – любов,
Бо твоє тіло то спокуса і нові почуття,
В твоєму тілі я забуду про реалії життя.
Але про що то я, панове, я зовсім не про те,
Зовсім не те мене сьогодні так хвилює й гніте,
А я хотів розповісти Вам, що в житті моїм, геть
Не вистачає навіть часу, а не тільки грошей.
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
