Волошки

Сива жінка іде по дорозі,
По дорозі важкого життя,
Омивають старі ноги сльози,
Вона звикла до свого буття.
Вона втомлена - каже - трошки,
Бо біди наїлась сповна.
Продає під вечір волошки,
Бо залишилась зовсім одна.

Приспів:
Волошки в житті, дощем омиті,
Їх очі сині, як небо синє.
Кричать волошки в руках старої:
Пробили землю на Україні.

Стара жінка іде до дому
І тримає в старих руках
Ті зів'ялі під вечір волошки
І сльоза на синіх очах
Тихо-тихо так промовляє:
"Пробачайте квіти мене,
Ту, що ваше життя обірвала
А життя на землі одне!"

Приспів. (2)

Стара жінка іде до дому,
а за нею її біда,
продає під вечір волошки,
Бо залишилась зовсім одна...