Колобiлка

Довгі шляхи пам'яттю вкриті
Ваблять чужими невідомими зорями.
Кличе в дорогу тебе вільній вітер.
В путь вирушаєш, незнаючи втоми ти.

Приспів:
А десь там за обрієм сонце чекає
На тебе і кличе піти за собою.
Може, там щастя своє відшукаєш,
А може вернеш сі за ним ти додому.

Взявши лише самий світлий образ в серці,
Йдеш, бо так треба, та  не знаєш - куди.
Бо назавжди є не тільки до смерті,
Бо назавжди - то є зовсім назавжди.

Приспів.

А десь там за обрієм сонце чекає.
Як втратиш надію - до себе візьме.
Десь там дівчина, яку ти кохаєш,
Якесь інше щастя для себе знайде.

Поділитись сторінкою: