| |
Чи пригадуєш ти, синьоока моя,
Час осінній погідний і чистий,
Ми стояли удвох, і північна зоря
Посилала нам усміх сріблистий.
Про загублені дні говорив я тобі,
Про країну мою синьозору,
Як в годину лиху, в невимовній журбі
Я пішов у незнані простори.
Ти шептала мені про кохання палке
І цілунки складала жагучі,
І ми довго спивали повітря п'янке,
Що ним дихають гори гримучі.
Чи пригадуєш ти, синьоока моя,
Час осінній погідний і чистий,
Ми стояли удвох, і північна зоря
Посилала нам усміх сріблистий.
| |
