| |
Ой у полі криниченька,
Там чорнявий козаченько
Свого коня напуває, |
Та й на мене поглядає. | (2)
[Подив ди], козаче, очі,
Бо насняться серед ночі,
Вип'єш воду із відерця, |
Та й залишиш своє серце. | (2)
Ти дівчино чорноброва,
До душі твоя розмова,
Серце моє ти пізнаєш, |
Якщо вірно покохаєш. | (2)
Я би рада покохати,
Тільки де ж такого взяти,
Щоб до мене серцем линув |
І кохав одну єдину. | (2)
Ой у полі криниченька,
Там чорнявий козаченько
Свого коня напуває, |
Та й на мене поглядає. | (3) | |
