| |
Приспів:
Падали тіні на наші гори,
Ми ззовні спокійні, всередині горе...
Падали тіні, а ми стояли,
Сонце зійшло - тіні помирали...
Тіні падали і з ними все ставало ясно,
Люди прокидаються - і це прекрасно.
Люди помирають, але Дух є вічний,
Навіть коли мандрує у світ потойбічний,
Коли здається, що ці сни надто глибокі...
Пригадаю, яким благословенням є спокій,
Пригадаю і подякую, що я живий!..
І нехай гори у тінях зате наш хребет гірський!
На ньому бережемо наше Українське небо!
Не завжди те що хочу, але завжди те що треба
Життя мені дарує і я дякувати вчуся!
Бути невдячним - це єдине чого я зречуся!
Найважче дякувати тіням та і це під силу,
Хоча б за те, що нашу мужність нам самим відкрили!
Страх залишився, але більше не керує мною,
В мені є Бог, тому я вистою в цьому двобої!
Приспів.
Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку!
Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку...
Життя триває і його не можливо спинити,
Не можна ні окупувати, ані захопити.
Можна понівечити форму, але суть є вічна!
Я думаю про це, коли почуваюсь пригніченим,
Я згадую, що я себе і життя возвеличую,
Кожного разу як собі та іншим шлях освічую
Так щоби було менше тіней, і більше правди,
Так, щоб менше всього боятися, бо більше знати,
Так, щоб коли не знаєш, то не боятись спитати!
Невігластво - блаженство, але не для нас з братом,
Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу!
Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти
До світла, що не забрати ніколи й нікому!
Коли світло - це Бог, що дивиться за нашим домом!
Приспів.
Падали тіні, падали тіні,
Падалі тіні, а ми стоя-а-али!..
Падали тіні, падали тіні,
Сонце зійшло, тіні помира-а-али...
Падали тіні, падали тіні,
Падалі тіні, а ми стоя-а-али!..
Падалі тіні, падали тіні,
Падалі тіні, падали тіні... Поділитись сторінкою: 
| |
