Поки ти, Україно, живеш!

Щоб доля козацька не снилась мені,
Щоб я був сліпим і до всього байдужим,
Купали мене у солоній брехні,
Студили мене на моросяній стужі,
Вбивали і словом, і лезом ножа,
Щоб вуха не чули, не бачили очі,
Але воскресає поволі душа,
Вона не вмирає і вмерти не хоче!..

Приспів:
Не згоріла душа на багатті
Червоних пожеж,
В ній надія росте,
Як на полі одеському жито!
І я живу, я живу,             |
Поки ти, Україно, живеш!      |
І ніхто не уб'є,              |
Поки ти будеш, матінко, жити! | (2)

Хотіли, щоб я все забув навіку,
Давали мені кров'яної отрути,
Хоч пив я, хоч пив я цю чашу гірку,
І все ж рідну матір не можу забути!
Ой, вічна жаго, Україно моя!..
Хто ми і для чого живемо на світі?..
До правди, до сонця повернутий я
Лише у твоїм златосинім суцвітті!

Приспів.

І ніхто не уб'є,              |
Поки ти будеш, матінко, жити! | (2)

Поділитись сторінкою: