| |
Ти вдивляєшся у вечір рахуєш вогники,
Голубить сукня ніжно плечі – твій дім чекає когось,
І чомусь горять дві свічі,
Хоча вже він не тут давно,
Коли зламалося крило,
І забула ти...
Де росли ці квіти
Де був теплий вітер,
Де грілось крізь його тепло,
Де світ інший ніж завжди було.
Що знайдеш у собі,
Що не зникло в тобі,
Те що снігом вже давно замело,
Згадаєш, проживеш це в миті знов.
Ловлять іноді твій погляд,
Вони пелюстками,
Що підходить близько поряд,
І знов тікає кудись,
Ти хотіла бачить в комусь,
Те, що у ньому берегла,
Що килим мовча застила,
Залишає там...
Де росли ці квіти
Де був теплий вітер,
Де грілось крізь його тепло,
Де світ інший ніж завжди було.
Що знайдеш у собі,
Що не зникло в тобі,
Те що снігом вже давно замело,
Згадаєш, проживеш це в миті знов.
Що триватиме мов вічність,
І в цю мить ти будеш там,
Повернеш життя назад.
Де росли ці квіти
Де був теплий вітер,
Де грілось крізь його тепло,
Де світ інший ніж завжди було.
Що знайдеш у собі,
Що не зникло в тобі,
Те що снігом вже давно замело,
Згадаєш, проживеш це в миті знов.
Те що снігом вже давно замело,
Згадаєш, проживеш це в миті знов. | |
