| |
Ой не цвісти калинонці
В зеленім гаї.
Не гуляти козакові
У рідному краї.
Ішов козак дорогою
Не в Крим, не по сіль,
Зустрілася пригодонька -
Вдовина постіль.
На білії подушечки
Головку поклав -
Забув тую дічиноньку,
Що дома кохав...
Ой не цвіте калинонька
В зеленім гаї,
Плаче нишком дівчинонька
У своїм краї.
Ніхто в світі жалю її
Не чув і не знав,
Тільки тая тополенька,
Де голуб сідав.
Під тією тополеню
Травиця росте,
Між травою зеленою
Барвінок цвіте.
Дівчинонька барвінкові
В'януть не дає:
Щовечора тихесенько
Сльозами поллє...
Високая тополенько,
Зеленій, шуми!
Цвіти, цвіти барвіночку,
З весни до зими!
Довіку нас дівчинонька
Буде доглядать,
З вами тугу розважати,
Долю викликать... | |
