Прощайте ви, ріднії села

Прощайте ви, ріднії села,
І ти, найдорожча, прощай –
Я завтра до бою від'їжджаю,
На мене в садочку не чекай!

А може я в бою загину
І кров потече з моїх грудей –
Я більше тебе не пригорну
До своїх юнацьких грудей!

Дубовий хрест буде за батька,
А мати – сирая земля,
А темна, глубокая могила –
Це буде миленька моя!

І сняться ми сни солодкії:
І сниться Україна вільна,
І сниться та любая розмова,
Остання розмовонька твоя!..

Поділитись сторінкою: