Ти любив мене, мабуть, дуже

Сонце світить весь час порізно,
Лиш коханим удвох тепліше.
Скільки років - звичайно пізно
Та при згадці стає світліше.

Приспів:
Ти любив мене, мабуть, дуже,
Чом так сталось - ніхто не знає.
Мій далекий-далекий, друже,
Я завжди тебе пам'ятаю.

Часом щастя блукає поруч,
Ми ж впізнати його не вмієм.
Лиш з роками стає так ясно,
Що ми втратили - розумієм.

Приспів.

Коли зірка зірветься з неба,
Я про долю свою гадаю.
Тихий голос сказав: "Так треба",
А пересить йому не маю.

Приспів.

Поділитись сторінкою: