Вкраїнська Джоконда

Осанна, вкраїнська Джокондо, Моно Лізо!
Я славлю твій світлий портрет, вроду чарівну.
Ти - ясне сонце на землі, вершина Парадізо,
І прекрасним слов'янським іменем тебе зову.

Ти - нев'януча квітка, Віра, Любов, Надія...
Із блакитними очима, янгола крильми,
У вишневому саду пахощі цвіт - біла лілея,
Безцінний шедевр ікони, Мадонна доброти.

Ти на життєвій дорозі - зіронька досвітня,
Осяйний промінь світла в нічній пітьмі,
Жадана, кохана, любима, юна, молода, літня,
Щире любляче серце запалює святкові свічі.

О, Діво! Вишукана панно, у вишиванці українко,
В честь твою воспівую оду "Алилуя" до вівтаря,
Леонардо да Вінчі змалював чарівність жінки -
Загадкову усмішку, яка відзеркалює час, її душа.

Ця дама насолоджувалась голосом флейти і ліри,
Багато раз помирала, пізнала таємницю гробниці,
Поринала в глибину морів і виростали дужі крила,
Старіша скель та купці із її окраси пили водицю.

Ця Лада - золотомна книга, солодка родзинка,
Світлий образ сяє серед жіноцтва у Луврі віки,
А я оспівую галичанку, бойківчанку Українку,
Увінчану золотим колоссям незрівнянної краси!

Поділитись сторінкою: