Колошматить вітер

Колошматить вітер в серцях мрії крила,
Простяглася стежка у полин - жита.
Промінь блискавицю серденько впустило,
Душу обігріла в жар зоринка та.

Приспів:
Чи тебе кохаю? - Не скажу! Не знаю!
Та чому ж, так вабить зору глибина.
Серденько співає, піснею злітає,
Очі-очі, що не мають краю дна...

Вже роки сховали мрій рожевих крила,
Та біжить доріжка у полин - жита.
Уві сні до щастя прагнула, летіла,
Промінець любові зупинив літа.

Приспів.

Вітерець остудить почуттів багаття,
Та вогонь любові нас не спопелить.
У коханні щирім іскрою віддасться,
Двох сердець горіння, щастям кожна мить.

Я тебе кохаю і сама не знаю,
Чом така зваблива зору глибина...
Серденько співає, піснею злітає,
Очі-очі, що не мають краю дна...
Краю дна...

Поділитись сторінкою: