| |
Ніч така гарная, зоряна, ясная,
І зіроньки в небі яскраво горять.
Вставай, мила, вставай, моя рибко, |
Підемо в широкеє поле гулять... | (2)
Ой, не встану і гуляти не вийду,
І на вулицю з тобою я не піду.
Рано, ранесенько так собі ляжу, |
Та й аж до ранку спати буду. | (2)
Вставай, мила, вставай, моя пташко,
Бо ясен місяць на небі зійшов,
Вставай, коханая дівчинонько, |
Бо я під віконце прийшов. | (2)
Не встану, милий мій чорнобривий,
І розмови з тобою вести не буду,
Хоч хлопчина ти є і вродливий, |
Та накличеш ще на мене біду. | (2)
Не встану і до розмови не стану,
Бо мати на тебе дуже лиха,
Каже хлопчина ти є непевний, |
То ще доведеш мене до гріха. | (2)
Не слухай матусю свою, дівчинонько,
А ходімо разом в поле гулять,
Там в широкому та чистому полі |
Квіточки з тобою будем збирать. | (2)
Дуриш, дуриш мене ти козаче,
Де побачиш в ночі ці квіточки.
Заманиш мене в те гарнеє поле, |
Та й будуть про мене тоді пліточки. | (2)
Не бійся мене, дівчинонько,
Не лихії, а чесні думи мої,
Лежатимемо ми на копиці |
І співатимуть нам вночі солов'ї. | (2)
Бо ж дуриш, дуриш мене, козаче,
Тільки дурень того не знає,
Що соловейко міцно спить вночі |
І тільки вдень пісні співає. | (2)
Темною нічкою, добре я знаю,
Тільки жаби в озері квачуть.
А ті дівчата, що хлопцям повірять, |
Потім гірко гіркесенько плачуть. | (2)
Не переживай, моя дівчинонько,
Чого тобі так та й переживати,
Переділимось ми з тобою газетою, |
Та й цілу нічку так будем лежати. | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
