Нескорені

Нескорених душ зелені ліси лягли навкруги,
Полеглих героїв в осінньому небі очі ясні,
В пожовклій траві і в опавшому листі їхні сліди,
Могил невідомих версти - куди не піди...

Тут від сліз, тих хто вдома чекав - виростуть верби,
Як хрести, на могилах - сосни,
Тут в вітрі і небі прозорому
Дихає серце нескорених...

А там, край струмка під сосною просіла земля,
Я знаю, то скроплена кров'ю і потом земля
І нам не дістатись вершини тої глибини,
Боюсь ми не зможемо те, що зуміли вони...

Земля наша вже не сміється, безсилі ліси,
Якщо ми забудем себе, то не буде весни,
Дорога не плаче, мовчить мов закована
І босим гуляє по світу той подвиг нескорених...

Тут від сліз, тих хто вдома чекав виростуть верби,
Замість хрестів на могилах - сосни,
Тут в вітрі і небі прозорому
Дихає серце нескорених...

Поділитись сторінкою: