Пригадай

Пригадай, як колись
Наші очі злились –
І так гарно було, як у казці!
Пригадай, усміхнись,
Як всміхалась колись
Невимовному нашому щастю!
Ще й тепер не зачах
Той вогонь у очах,
Що ним серце моє запалила!
Бачу біль я чи страх
У коханих очах –
Заберу вмить від Тебе їх, мила!

Приспів:
Я Твій погляд ловлю,
Бо любив і люблю!
Хай в коханих очах я втоплюся –
Та усю глибину
Їх таки осягну,
На ті очі щомиті молюся!

Тепер в погляді тім –
Наші діти і дім,
Бачу ніжність Твою  і ласку!
І все це неспроста –
Бо ти жінка свята,
Що з очей випромінює казку!
І не їх в тім вина,
Що очей глибина
Промовляє мовчазно, та чесно...
Та оцю глибину
Я таки осягну –
Її зможу довіку пронести!

Приспів.

Поділитись сторінкою: