Зоре моя вечірняя

Зоре моя вечірняя,  
Зійди над горою,  
Поговорим тихесенько  
В неволі з тобою. 
 
Розкажи, як за горою  
Сонечко сідає,  
Як у Дніпра веселочка  
Воду позичає.  

Як широка сокорина  
Віти розпустила...  
А над самою водою  
Верба похилилась;  

Аж по воді розіслала  
Зеленії віти,  
А на вітах гойдаються  
Нехрещені діти.  

-----------------------------

Як у полі на могилі  
Вовкулак ночує,  
А сич в лісі та на стрісі  
Недолю віщує.  

Як сон-трава при долині  
Вночі розцвітає...  
А про людей... Та нехай їм.  
Я їх, добрих, знаю.  

Добре знаю. Зоре моя!  
Мій друже єдиний!  
І хто знає, що діється  
В нас на Україні?  

А я знаю. І розкажу  
Тобі; й спать не ляжу.  
А ти завтра тихесенько  
Богові розкажеш.